із докором на небо не дивися
і не кляни ні вітру, ні дощу
ти перш за все з собою помирися
пусти за течією «не прощу!»

не нехтуй душами, що прочинили двері
цінуй довіру, як зіницю ока
полиш усі образи: то сухі пустелі
дублюй людську відвертість: то вода глибока

спочатку віру май, а потім лиш молися
хай буде розуміння там, де зараз – «не впущу!»
із докором на небо не дивися
і не кляни ні вітру, ні дощу