Boryslav smijet'sja: Ukrainian Language

by Ivan Franko

Overview

"Борислав сміється" Івана Франка - це захоплюючий літературний твір, який відображає не лише події, що відбувалися у місті Бориславі в кінці XIX - початку XX століття, але й глибокий аналіз людської душі та загальнолюдських проблем.

Іван Франко - майстер слова, який вміло поєднує реалізм і символізм, створюючи багатогранний образ міста Борислава та його мешканців. Через життя героїв твору письменник розкриває важливі соціальні теми, такі як боротьба за справедливість, пошук істини, любов, зрада та алчність.

Ця книга - не лише історія про місто та його жителів, але й глибокий філософський роздум про людину, її місце в світі та вибір між добром і злом. Іван Франко показує, як людина може змінюватися під впливом обставин, як важливо залишатися вірним своїм переконанням і слідувати внутрішньому голосу.

"Борислав сміється" - це не просто оповідання, це глибокий психологічний аналіз, який залишає в читача багато питань та спонукає до рефлексії над власним життям та виборами. Цей твір відображає вічні питання людства та залишає слід у серцях своїх читачів.

Product Details

ISBN-13:	9781783841769
Publisher:	Glagoslav E-Publications Ltd
Publication date:	12/24/2013
Sold by:	Barnes & Noble
Format:	eBook
Pages:	285
File size:	2 MB
Language:	Ukrainian

About the Author

Іван Франко (1856-1916) - видатний український письменник, поет, громадський і культурний діяч, перекладач і громадський діяч, який вніс значний внесок у розвиток української літератури та культури загалом. Він народився у сім'ї священника в містечку Нагуєвичі на Галичині, тоді частині Австро-Угорщини. Франко вчився в гімназії в містах Дрогобичі та Коломия, Письменник навчався у Львівському університеті, а потім у Чернівецькому, де й здобув вищу освіту. Згодом захистив дисертацію у Віденському університеті, діставши науковий ступінь доктора філософії.Після повернення в Україну він почав працювати журналістом та писати літературні твори. Франко став одним з найвідоміших літераторів України свого часу. Його творчість охоплює різні жанри, від лірики та епосу до драми та прози. Він написав понад 50 тисяч сторінок творів на українській мові, а також перекладав твори іноземних письменників на українську мову. У своїх творах Франко змальовував реалії українського життя, викривав соціальні та національні проблеми свого часу, розвивав ідеї національної свідомості та громадськості. Іван Франко був не тільки талановитим письменником, але й активним громадським діячем. Він працював у різних організаціях, що боролися за національну самобутність та права українського народу. Він також був засновником і активним членом наукових товариств, що займалися вивченням української мови, культури та історії.У своїй громадській діяльності Франко був активістом руху за національне відродження українського народу та за зміцнення соціальної справедливості. Він став одним з лідерів української національно-демократичної партії та активно брав участь у її роботі.Франко був підданий політичних переслідувань, але він не здалися і продовжував свою роботу, зберігаючи вірність своїм ідеалам. Іван Франко залишив по собі великий літературний доробок, який має величезне значення для української культури та літератури в цілому. Найвідоміші твори: поетичні збірки З вершин і низин, Зів'яле листя, поема Мойсей, повість Захар Беркут, драма Украдене щастя.

Read an Excerpt

Сонце досягало вже полудня. Годинник на ратушевiй вежi вибив швидко i плачливо одинадцяту годину. Вiд громадки веселих, гарно повбираних панiв-обивателiв дрогобицьких, що проходжувалися по плантах коло костела в тiнi цвiтучих каштанiв, вiддiлився пан будовничий i, вимахуючи блискучою паличкою, перейшов через улицю до робiтникiв, занятих при новорозпочатiй будовi.

- Ну, що ж, майстер, - крикнув вiн, не доходя, - готовi ви вже раз?

- Все готово, прошу пана будовничого.

- Ну, то кажiть же вдарити даст!

- Добре, прошу пана! - вiдповiв майстер i, обертаючися до помiчника, що стояв побiч нього i докiнчував обтiсувати величезну фундаментову брилу попелiвського пiщаника, сказав: - Ану, Бенедю, тумане якийсь! Не чуєш, що пан будовничий кажуть раст бити?.. Живо!

Бенедьо Синиця кинув з рук оскарб i поспiшив сповнити майстрiв розказ. Перескакуючи через розкидане кругом камiння, задихавшись i посинiвши з натуги, вiн бiг, що було моцi в його тонких, мов скiпи, ногах, iд високому паркановi. На парканi завiшена була на двох мотузках дошка, а побiч неї на таких же мотузках висiли двi дерев'янi довбеньки, котрими бито о дошку. Се був прилад, котрим давалось знак, коли починати або кiнчати роботу. Бенедьо, добiгши до паркана, хопив довбеньки в обi руки i з усеї сили загримав ними о дошку.

"Капать! калать! калать!" - роздалося радiсне, голосне гавкання "дерев'яної суки". Так муляри звали образово сесь прилад. "Калать! калать! калать!" - гримотiв Бенедьо без упину, всмiхаючись до дошки, котру так немилосердно катував. А всi муляри, занятi кругом на широкiм плацу: хто тесанням камiння на фундаменти, хто гашенням вапна в двох глибоких чотиригранних вапнярках, усi копатiльники, що копали ями пiд пiдвалини, теслi, що взадi, мов жовни, цюкали, обтiсуючи здоровеннi ялицi та дубове дилиння, трачi, що рiзали тертицi ручними пилами, цеглярi, що складали в стоси свiжо привезену цеглу, - весь той рiзнородний робучий люд, що снувався, мов мурашки, по плацу, двигаючи, цюкаючи, хитаючись, стогнучи, потираючи руки, жартуючи та регочучись, - усi зупинилися i перестали робити, мов величезна, стораменна машина, котру одно подавления крючка нараз спинить в її скаженiм ходi.

"Калать! калать! калать!" - не переставав завзято гукати Бенедьо, хоть усi вже давно почули гавкання "дерев'яної суки". Муляри, що стояли схиленi над камiнними брилами та з розмахом ценькали о твердий пiщаник, аж час вiд часу iскри пирскали з-пiд оскарба, тепер, покинувши свої прилади, випростовували крижi i роздоймали широко руки, щоби захопити якнайбiльше воздуху в груди. Деякi, котрим вигiднiше було клячiти або чапiти при роботi, звiльна пiддвигалися на рiвнi ноги. В вапнярках шипiло та булькотiло вапно, немов лютилось, що його наперед спражено в огнi, а тепер назад вкинено в воду. Трачi такiй лишили пилу в недорiзанiм брусi; вона повисла, спершися горiшньою ручкою о дилину, а вiтер хитав нею на боки. Копатiльники повстромлювали рискалi в м'яку глину, а самi повискакували наверх з глибоких ровiв, вибраних пiд пiдвалини. Мiж тим Бенедьо вже перестав гримати, а весь робучий люд, з обтрясинами цегли та глини, з трачинням та сприсками камiння на одежi, руках i лицях, почав збиратися на фронтовий угол нового будинку, де був головний майстер i пан будовничий.

- А як, прошу пана, спустимо сей камiнь на мiсце? - спитав будовничого майстер, опершися грубою, крепкою рукою на обтесану пiдвалину, котра, хоть лежала плоским боком на невеликих дерев'яних валах, все-таки сягала майстровi трохи не по пояс. ...

Table of Contents

Про автора 7

Вступ9

Глава I 12

Глава ii 37

Глава III64

Глава IV84

Глава V109

Глава VI123

Глава VII138

Глава VIII156

Глава IX174

Глава x184

Глава xi195

Глава xii212

Глава XIII226

Глава XIV239

Глава XV250

Глава XVI260

Глава XVII271

Глава XVIII283

Глава XIX288

Глава XX294

Глава XXI305

Примітки308