Mandr?vki bez Sensu ta Moral? : Ukrainian Language

by ?ren Rozdobud'ko

Overview

This book is in the Ukrainian language. What is the most attractive feature of travels? Everybody has their own. From a daring desire to engrave one’s name on the rock ‘here was such and such…’ to a chance to never come back. One of the most popular Ukrainian authors, journalist and screenwriter Irene Rozdobudko isn’t attracted to either of those. She doesn’t like traditional tourism, doesn’t like crowds. For her, the most significant memories from all ten countries she visited are linked to seemingly unimportant – keys on the outside of nearly all apartments in Malta, the silhouette of Mother Mary on a tree in Gethsemane. For Irene the main attraction of her travels, as narrated in this book, is in bridging an invisible gap in time and finding oneself in the unknown. Mandrivki, Irene Rozdobudko. /// Ірен Роздобудько в своїй новій книзі переконує нас, що «світ малий», та пропонує змінити картинку і відкрити двері до іншої реальності. Саме це є найпривабливішим у мандрах – перестрибувати часову прірву і потрапляти в невідоме. Варто налаштуватися на трансляційні хвилі, які охоплюють в кожній незнайомій місцевості, і тоді заговорить і каміння…

Іren Rozdobud'ko - Mandrіvki bez Sensu ta Moralі

Product Details

ISBN-13:	9781782678281
Publisher:	Glagoslav Distribution
Publication date:	12/01/2012
Sold by:	Barnes & Noble
Format:	eBook
Pages:	192
File size:	995 KB
Language:	Ukrainian

About the Author

Called “The Lady Detective of Ukrainian literature” by the media for her splendid earlier detective books, Irene Rozdobudko has recently burst into book market with a dozen award winning titles ranging from a light absurd comedy to a heavy psychological thriller and quickly claimed her rightful place among masters of modern literature in her native Ukraine. A graduate of Kyiv National University in journalism, Irene started small, from a modest job of a waitress in a restaurant, later taking occasional jobs in a circus and a video store. Her talent for the written word eventually came into fruition when she landed a gig right down her professional alley in one of Kyiv’s major newspapers “Rodoslav” and journal “Suchasnast”. Her career took an interesting turn when she began working on national radio, became an observer for another major newspaper and later editor for woman’s magazine “Natalie”, editor-in-chief for the magazine “Storytelling Caravan - Ukraine” and a reporter for the journal “Academia”. Irene Rozdobudko is one of the most popular writers in Ukraine today and has a lively, engaging writing style that makes her works accessible to a wide reading audience. Irene points very skilfully those aspects of human nature that drive decisions and give direction to a person’s life, as well as other people’s destiny. Her cinematographic vision of action and psychologically complicated, delicately worked out characters who have first-hand knowledge of life’s irony and wisdom make her novels perfect for the big screen adaptation as well as for the honourable place on a book shelf of a top quality modern literature devotee. The author’s novel The Lost Button recently became a film. Irene’s artistic brilliance won the author a national price in literature “Coronation of the Word” three times.

Read an Excerpt

Фінляндія

КРАЇНА ТАПIОЛА,

або

У ПОШУКАХ ЗАЙЦЯ

Кожна країна вiдрiзняється вiд iншої, хоч як це дивно, двома характерними прикметами – вiдомими людьми, котрi в нiй народилися, i… кухнею. Решта визначних i важливих туристично-iсторичних цiкавинок загалом схожi мiж собою. Адже скрiзь є дивовижної краси старовиннi храми, костьоли, ратушi, мечетi, пам'ятники, руїни, музеї i загалом – ландшафти, вiд яких важко вiдiрвати вiчко фотооб'єктива.

I все ж таки навiть невiгласи, почувши iм'я Жанни Д'Арк, згадають, що це Францiя. Гарсiа Лорки – Iспанiя, Шекспiра – Англiя, Фолкнера – Америка, Модильянi – Iталiя. I так далi…

(Зараз подумалось, що це чудова гра для розуму, на кшталт гри «в мiста». Треба запровадити!)

Всi ознаки рiдної землi зберiгаються у творчостi чи життi генiїв i героїв, де б вони не жили потiм.

Взагалi вивчати географiю треба методом «дедукцiї» – вiд iменi людини, котре є вiзитiвкою країни. А вже потiм переходити до значнiших речей, якi згодом – з вiком i часом – все одно… забуваються.

Лишаються iмена.

Щодо другої прикмети…

Людину влаштовано таким чином, що смаковi вiдчуття частiше за будь-якi iншi (коли, звiсно, у Брунеї у вас не закрутився шалений роман з тубiльним магнатом) асоцiюються з певним мiсцем, у якому ти побував.

Якщо, скажiмо, вам подають тушкованого у винi кролика, прикрашеного базилiком, i касателу (рiзновид тортика) на десерт – це Мальта.

Назва салату – «грецький» – говорить сама за себе.

Хоча i в ньому, якщо ви саме в Грецiї, є вiдмiннiсть вiд салатiв в iнших мiсцях: вiн не схожий на салат! Просто великi, окремо накладенi шматки помiдорiв, огiркiв, листя салати, а зверху – теж окремими великими кавалками – сир.

Оленина з пухким, майже збитим у пiну, картопляним пюре, крихiтними – з нiготь! – огiрочками i морошкою: ми у Фiнляндiї.

До всiєї цiєї краси, щедро викладеної на величезному тарелi, додається хвойний шнапс за давнiм рецептом вiкiнгiв, а на десерт – морквяний пирiг з бiлим та чорним шоколадом.

Оскiльки мова зайшла про Фiнляндiю, дозволю собi назвати ще кiлька страв традицiйного фiнського меню: фiле ягняти у м'ятному желе, стейк лосося на грилi пiд соусом з горобини, малинове парфе з живицею (смолою дерева)…

Можна не продовжувати, а одразу збожеволiти лише вiд споглядання цiєї краси i спокiйно померти, вважаючи, що вкусив «вiд древа пiзнання»! Адже фiнська кухня мало вкладається в поняття «їжа». Це мистецтво сполучати не тiльки рiзнi смаки та аромати, але й кольори.

Крiм того, тiльки тут по-справжньому вмiють готувати i, як казав Труфальдiно з Бергамо, «правильно подавати» ведмежатину та оленину. Адже Фiнляндiя – батькiвщина мисливцiв.

…Але передусiм батькiвщина мого улюбленого i загадкового письменника Арто Пааселiнни. Тому, вийшовши з лiтака, поставила перед гiдом запитання руба: «Як знайти Арто Пааселiнну?»

«З'ясуємо!» – не зморгнувши оком, вiдповiв той, хоча це зовсiм не входило в його плани. Фiни взагалi досить незворушнi люди. I ми почали пошуки з Турку.

…Вiд Гельсiнкi до Турку – кiлька годин їзди комфортабельною електричкою. За весь цей час, розгорнувши фiнсько-український словник, я змогла вивчити лише одне слово, яким треба вiтатися, хоча збиралася затямити хоча б з десяток необхiдних висловiв, аби показати свою обiзнанiсть у мовi де-небудь у готелi чи магазинi.

Але – зась! Звичайне «добридень» лунало абсолютно невимовно: «Пяйвяа» – i одразу ж вилiтало з голови.

Як з'ясувалося, фiнська мова – одна з найскладнiших у свiтi.

Скажiмо, у фразi «я їм яблуко», якщо хочеш сказати це у минулому часi – «я з'їла яблуко», змiнюється не форма дiєслова, як це звично для нашої чи будь-якої iншої мови, а… форма iменника – «яблуко».

У мовi не iснує анi жiночого, анi чоловiчого роду – тiльки «середнiй»: «воно» («хей»). Тому необхiдно пояснювати, називаючи iм'я чи стать людини, з якою йдеш на шопiнг чи кому призначаєш побачення.

А специфiчна неемоцiйнiсть фiнiв пояснюється не їхньою загальмованiстю, про яку складають анекдоти, а тим, що у фiнськiй мовi немає питальної iнтонацiї! Свiй подив вони показують у реченнi додаванням до потрiбного слова частки «ко». I жодного поруху брiв!

До того ж чи не в кожному мiстi iснує свiй дiалект: на всю невеличку територiю країни їх аж дев'ять. Спробуй розберись!

Але згодом (великий привiт упорядникам словника!) все виявилося не таким страшним: вiтання, яке в написаннi транскрипцiєю було непридатним для вимови i надто «науковим», лунало набагато простiше – «Перве!». Але, як повiдомили аборигени, ще краще гукнути веселеньке «Хей!» (не плутати з «воно»!), а попрощатися ще легковажнiше: «Мой-мой!»

У словнику я нiчого подiбного не знайшла i тому з першого ж дня почала складати свiй.

Взагалi, сама фiнська мова – то вже одна з найбiльших екзотик країни. Нiколи не думала, що так захоплюсь лiнгвiстикою. Звiсно, витратити на досконалiсть 7-9 рокiв (а саме стiльки, за твердженням знавцiв, потрiбно, щоб вивчити фiнську) – для мене завелика розкiш. Навiть якщо доведеться зустрiтися з Арто Пааселiнною.

...